Національний музей жіночого мистецтва: «Доки змінюються покоління, а наша боротьба триватиме, я буду феміністкою»

Національний музей жіночого мистецтва — художній музей у Вашингтоні та єдиний у світі, де експонують твори мистецтва, створені тільки жінками.

Як усе починалося

Якось колекціонери Вільгельміна та Воллес Холладей побачили натюрморти фламандської художниці XVII століття. Авторкою була Клара Петерс, але подружжя не змогло знайти жодної інформації про неї. Багато в чому саме ця невдача і спонукала колекціонерів колекціонувати твори, створені винятково жінками. Пізніше їхнє зібрання стало основою нового, «жіночого» музею в Америці.

Засновниця музею та її чоловік Воллес Холладей почали збирати твори мистецтва у 1960-х. Зібравши значну кількість, вони врешті вирішили створити музей та дослідницький центр.

Читайте також: Перші: «залізна леді» на ім’я Індіра

Перший гендерноорієнтовний музей

Офіційно музей зареєстрували 1981 року. Тоді ж засновники придбали будинок колишнього масонського храму у самому центрі Вашингтона на Нью-Йорк авеню, за два кроки від Білого дому. Незважаючи на слово «національний» у назві, музей не є державним. Він і зараз залишається приватною некомерційною інституцією і належить подружжю Холладей. Після проведеної реконструкції тут відкрилася прем’єрна експозиція «Американські художники-жінки. 1830-1930».

Зараз колекція нараховує понад 4500 робіт, з XVI століття донині. Це картини, скульптури та твори декоративно-прикладного мистецтва. Серед авторок — понад 1000 імен представниць різних країн та епох: Лавінія Фонтану, Сара Бернар, Фріда Кало, Мері Кессетт, Віже-Лебрен та Клара Петерс.

Зібрання музею ніколи не обмежувалося ані географічними рамками, ані історичними періодами. Сьогодні у колекції музею представлені твори більш ніж тисячі художниць різних частин світу з XVI до XXI століття.

Читайте також: «Дракон» на ім’я Джекі Чан

Перша реконструкція

Музей жінок у мистецтві став єдиною установою такого роду не тільки у США, а й у світі. Пізніше схожі ідеї були реалізовані і в інших країнах. До речі, у Сполучених Штатах аналогічний проєкт Музею історії американських жінок може з’явитися у Смітсонівському інституті. Роботи доручили архітектурному бюро з Балтимору Sandra Vicchio & Associates.

Нинішня директорка NMWA С’юзан Фішер Стерлінг наполягала на переосмислинні виставкових просторів, але без спотворення історичного вигляду. До речі, вона вбачала у ситуації з будівлею музею певний символічний зміст. Масони забороняли присутність жінок у своїх лавах. Проте вже декількак десятиліть у їхньому колишньому храмі розташувалося справжнє «жіноче царство».

Під час реконструкції виставкові простори музею були розширені на 20%. На другому поверсі стіни зробили рухомими. Це дає змогу демонструвати художні роботи великого розміру. Стіни та стелі додатково зміцнили, а з фоє прибрали кілька декоративних колон. Також реконструювали наукову бібліотеку, приміщення театру та сувенірного магазину й додали нові освітні локації. А ще додали студію-майстерню, де відвідувачі можуть навчатися та створювати свої роботи.

Читайте також: Перші: як Христина Хойновська-Ліскевич першою серед жінок здійснила поодиноке кругосвітнє плавання

«Розуміння мистецтва означає розуміння того, як створюються твори, і тепер виникає нерозривний зв’язок між виставками, художніми майстернями та освітою», — каже Стерлінг.

Крім того, модернізували технічну інфраструктуру музею: клімат-контроль, освітлення та систему безпеки.

За декілька місяців до завершення реконструкції на фасаді будівлі з’явився рожевий напис, зроблений із тканини:

«Доки змінюються покоління, а наша боротьба триває, я буду феміністкою». 

Цей твір австрійської художниці Катарини Цибулки нагадував про те, що будівля належить Національному музею жінок у мистецтві. І що незабаром він відкриється знову. 21 жовтня 2023 року перші відвідувачі переступили поріг відновленого музею.

Читайте також: Марлон Брандо: хрещений батько американського акторства

Постійна експозиція

Вона також зазнала суттєвих змін. Зокрема, вирішили відмовитися від хронологічного підходу під час показу.

«Хронологія зрештою стає ворогом художників-жінок і кольорових художників», — зазначає головна кураторка NMWA Кетрін Уот.

Вона вважає, що зазвичай роботи таких авторів через історичні причини відсуваються до найдальших кутів ретроспективних виставок. Тепер за основу експозиції вирішили взяти тематичний принцип з різними акцентами. До того ж до постійної експозиції додали твори, які придбали за період реконструкції, тож до відкриття музею їх ще ніхто не бачив.

Читайте також: Заха Хадід: «Все фантастичне — реально»

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram